Міжнародний мандрівний кінофестиваль в місцях несвободи Донецької області - обгрунтована необхідність чи усвідомлена реальність?
Уперше фестиваль під назвою «Дні кіно про права людини» відбувся 2003 року. Тоді програма включала документальні та ігрові фільми. Більшість із них були українськими прем'єрами. Організатори від початку вирішили, що покази відбуватимуться не лише в столиці, а й у регіонах України.
Вже 2008-го року фестиваль було остаточно перейменовано на Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Фестиваль традиційно проходить протягом останнього тижня березня в київському Будинку кіно. Мобільний компонент фестивалю - мандрівний - було започатковано для того, щоб не лише жителі великих міст та столиці України змогли переглядати стрічки про права людини, щоб доступ до ліцензованого якісного кіно мали також люди, що знаходяться в різних куточках країни і в різнихумовах перебування.
Так, в минулому, 2012 році, мандрівний фестиваль документального кіно за ініціативою керівника ГО "Донецький меморіал", відомого в Україні правозахисника Олександра Букалова, було започатковано не тількі для бажаючих з числа загального населення області, але і адаптовано для проведення в умовах установ Державної пенітенціарної служби.
Так склалося, що в БО "Клуб "Майбутнє" і голова організації Олександр Гатіятулін, і декілька працівників та волонтерів (в тому числі, юрист Григорій Курачицький, Пенашкіна Євгенія та ін.) активно займаються діяльністю в сфері правозахисту, зокрема, дотримання прав людини у відношенні до засуджених та ув'язнених. Також ми щотижня відвідуємо місця несвободи поблизу Маріуполя, а саме ПВК-107 (для жінок), МВЦ-138, слідчий ізолятор.
Завдяки цьому ми не змогли залишатись осторонь та в 2013 році прийняли активну участь у мандрівному фестивалі в якості партнерів та со-організаторів. Відкриття фестивалю було вирішено розпочати 26 жовтня в ПВК-107, згідно графіку, який було заздалегідь узгоджено з
Департаментом ПтС в Донецькій області.
Треба зазначити, що в ПВК-107, як і в МВЦ-138 адміністрація підтримує проведення подібних заходів, які присвячено правозахисту, правовому лікбезу засуджених, розвитку в них розуміння суспільно значущих процесів, поняття особистої та колективної відповідальності, поваги до найвищих загальнопринятих стандартів поводженя. Участь бажаючих з числа засуджених приєднатись до переглядів - цілком зрозуміла і являє собою логічне продовження того навчання та виховання, яке вони отримують в установах.
"Часто пересічні люди мене питають, що там розуміють наші підопічні; багато принизливих та уїдливих відгуків можна прочитати на новинних сайтах, де розміщується інформація про заходи, які проводимо ми або інші організації спільно зі службами з соціально-виховної і психологічної роботи в місцях несвободи. Таким опонентам я завжди відкрито заявляю, що саме в місцях несвободи віддаю перевагу проводити семінари і тренінги, - зауважує психолог БО "Клуб Майбутнє", громадський діяч Пенашкіна Євгенія, - Авжеж, там зустрічаються різні люди. Але всі вони цілком гідні того, щоб мати повну, актуальну інформацію. Більш того, саме в місцях несвободи люди часто проявляють непідробний інтерес до таких тем, які на волі нікого не хвилюють; у них загострене почуття соціальної справедливості, часто збережена тяга до знань і нових вражень. До речі, засуджені більше за інших обізнані про свої права та обов'язки, причому не тільки в розрізі кримінального та адміністративного кодексів."
На відкритті кінофестивалю були присутні Олександр Букалов та Олег Воля, а також Григорій Курачицький та волонтер організації Дмитро Бариляк, які прийняли участь в обговоренні двох документальних фільмів із засудженими жінками. Одна з учасниць перегляду та обговорення Людмила відмічає: "Мені трохи сумно було бачити, що для когось знайшлись в житті можливості змінити свою долю. На жаль, це не для всих стезя. Наші жінки з ромських таборів, які тут перебувають, розповідали нам про своє життя. Воно набагато важче та темніше того, про яке йдеться в фільмі. Але приємно, що хтось принаймні звертає увагу і на їх проблеми. Людям потрібна віра на краще. Віра в свої сили. Взагалі, нам тут завжди цікаво переглядати такі свіжі фільми - у нас же немає доступу до інтернет чи ТВ... А хочеться тримати руку на пульсі, знати, що відбувається в світі. Особливо тим з нас, хто буде знаходитись тут по 5 - 8 - 10 років..."
Наступні стрічки буде показано силами працівників установ та організаціїї "Клуб "Майбутнє". Наприклад, покази в СІЗО планується здійснити силами директора організації Любов Бурлак та Пенашкіної Євгенії.
Для показу було відібрано декілька робіт режисерів з Росії, України, Шотландії, Німечінни з урахуванням специфіки місць показа та актуальних тем, які можуть бути корисними та цікавими для засуджених. Фільми відзнято в Україні, Польщі та ін. країнах. На жаль, всі стрічкі ліцензовані, тому кількість показів обмежено. Сподіватимемось, що наступного року потреба маріупольчан в знайомстві з темою зросте та сформує запит на проведення фестивалю для більшої кількості студентів, підлітків, небайдужих дорослих.
